Спорт новости в Одессы
Сергію Плешанову 17 червня виповнилось би 33 роки. Вперше без святкового торту, усмішок та обіймів. На кладовищі, із квітами та сльозами… В цивільному житті Сергій працював водієм та майстром будівельного виробництва. Разом з дружиною виховував доньку Софійку. Найкращий чоловік та найдобріший тато у світі — згадують його найрідніші. Після повномасштабного вторгнення Сергій взяв до рук зброю і пішов боронити рідну Запорізьку область. Боєць 15-ї бригади оперативного призначення імені Героя України лейтенанта Богдана Завади «Кара-Даг» Сергій Плешанов загинув у серпні минулого року. Він дістав смертельне поранення поблизу Селидового, коли закрив собою побратимів від ворожого FPV-дрону.
«Смерть друга настільки вразила Сергія, що він вирішив стати на захист України»
— Сергій виріс у селі Ільїне Бердянського району. Змалку любив тварин, риболовлю, поле, футбол… Завжди усміхнений, готовий прийти на допомогу. Це дорослі називали його Сергієм, а для друзів, ровесників він був просто «Пльохою», — розповіла «ФАКТАМ» дружина героя Вікторія Плешанова. — Життя навчило його не пасувати перед труднощами й усього добиватися своєю працею. Допомагав батькам по господарству, любив із татом працювати з технікою. З 12 років чоловік працював на батьківській техніці: орав землю, сіяв зерно та виконував інші сільгоспроботи. Сергій отримав спеціальність «муляр-штукатур, монтажник гіпсокартонних конструкцій».
ВІДЕО ДНЯ
Сергій Плешанов загинув у серпні 2024 року
— Як ви познайомились із майбутнім чоловіком?
РЕКЛАМА
— Знала його із дитинства, бо мешкала у сусідньому селі Нельгівка. Спільні походи, туристичні збори, спільний відпочинок, тож на час закінчення школи ми вже планували спільне майбутнє. Сергій після отримання диплому проходив строкову службу в інженерних військах у місті Кам'янець-Подільський. Свого часу був навіть нагороджений Нагрудним знаком частини. З 2013 року ми жили в цивільному шлюбі — спочатку в Бердянську, а потім перебралися у Запоріжжя. Сергій працював водієм та майстром будівельного виробництва.
— Знаю, що чоловік рвався на війну ще у 2014 році. Розкажіть про це.
— Це правда. Йому дуже боліло, що при виході з Іловайського котла загинув його кращий товариш Віталій Ільїн. Пізніше на честь героя село Панфілівка було перейменовано в Ільїне. Смерть друга настільки вразила Сергія, що він вирішив стати на захист України. Але я перебувала на останньому терміні вагітності, тому через мої наполегливі прохання чоловік залишився вдома. Знаєте, схоже на містику, але Сергій загинув без двох днів через 10 років після загибелі Віталія… 17 вересня 2014 року в нас народилася донечка Софійка. Чоловік був присутній під час пологів, саме йому віддали новонароджену на руки. Він дуже хотів донечку, і вона народилася схожою на тата зовні й характером.
РЕКЛАМА
Сергій та Вікторія Плешанови
— Як Сергій потрапив на фронт?
— Після початку повномасштабного вторгнення він сказав, що іде боронити нас. 24 лютого 2022 року разом із колегою по роботі Анатолієм прибули до військкомату Запоріжжя, пройшли медкомісію та були мобілізовані до Сил оборони України. Воювати чоловіку випало у 23-ій окремій бригаді охорони громадського порядку «Хортиця». Сергій служив на посаді снайпера. Оскільки до бригади був зарахований одним з останніх, то й позивний отримав — «Новий». Підрозділи бригади вели бойові дії на Запорізькому напрямку. Коли була можливість, коханий телефонував рідним. Коли б не набирав маму, вона завжди плакала, а Сергій говорив їй: «Чекай, я приїду, звільню тебе і разом відсвяткуємо перемогу».
Свекруха народилася в селі Верхня Терса Гуляйпільського району. Уже кілька років це село знаходиться на лінії зіткнення. У вересні 2022 року осколково-фугасний снаряд ворога потрапив у будинок рідної сестри матері Сергія — Антоніни. Жінка загинула.
РЕКЛАМА
Зважаючи на війну та її наслідки, ми узаконили свій шлюб 11 березня 2023 року. Тоді якраз формувались 8 нових штурмових бригад в рамках кампанії «Гвардія наступу». Однією з таких бригад стала 15-а бригада оперативного призначення імені Героя України лейтенанта Богдана Завади «Кара-Даг». Туди потрапив і мій чоловік. У серпні 2023 року Сергій пройшов місячне навчання під Києвом, де був командиром відділення і сам навчав курсантів. Тож був призначений на посаду старшого кулеметника. Воювати чоловіку довелося на американському бронетранспортері М113. Він виконував обов'язки не тільки кулеметника, а й командира машини.
Сергій з донечкою Софійкою
Підрозділ Сергія виконував завдання на Запорізькому напрямку: Токмак, Вербове, Мала Токмачка, Малі Щербаки, Роботино… Можливість зустрічатися з ним була, коли приїздив у відпустку, або коли я з волонтерами відвозила допомогу в його бригаду. Сергій дуже сумував за донькою. На її танцювальні виступи намагався приїхати та підтримати навіть із передової. В одному з боїв у липні 2024 року Сергій отримав поранення ніг. У шпиталі в нього діагностували ще й тяжку контузію. Лікувався майже місяць. Після виписки помітив, що одне око почервоніло й боліло — з’ясувалося, що лопнула і почала відшаровуватись сітківка. 23 серпня Сергій повернувся додому на своєму автомобілі й розповів про травму. Тоді він сказав: якщо з ним щось станеться — продай авто, це будуть додаткові кошти.
«На танцювальні виступи Софійки Сергій намагався приїхати навіть із передової», — каже Вікторія
«Його вчинок урятував сімох побратимів та бойову машину — він закрив їх собою»
— Як загинув Сергій?
— 25 серпня 2024 року підрозділ Сергія перевели на Покровський напрямок. Коли він зауважив, що йому потрібно терміново лікувати око, командир вибачився — замінити його не було ким. Лікування довелося відкласти до завершення бойового завдання.
Останній бій Сергій прийняв 27 серпня. О 6:00 ранку воїни вирушили на позиції, успішно відпрацювали й повернулися за новим боєкомплектом. Того дня кулемет Сергія кілька разів спадав із лафета — погана прикмета. Побратим на псевдо «Семенович» порадив залишитися і як слід закріпити зброю. Сергій заперечив: мовляв, повернуться за годину — тоді все доробить. І міцно потиснув йому руку, довго і сильно, ніби прощаючись.
О 9:30 вони знову були на позиції поблизу Селидового, Донецька область. Під час бою БТР, яким командував Сергій, атакував ворожий FPV-дрон. Побачивши дрон, він наказав екіпажу негайно покинути машину. Щоб захистити побратимів від ураження через лобове скло, Сергій виставив руку з люка командирської вежі й прийняв удар на себе. Осколками було уражено руку, тулуб та внутрішні органи, почалася сильна кровотеча. Попри це, він сам вибрався з вежі й пішов у напрямку евакуаційної машини. Побачивши автомобіль парамедиків іншої бригади, пересів до нього — це ускладнило його пошуки.
О 10:30 Сергія доставили до Покровської лікарні. Медики боролися за його життя, але о 11:30 він помер. Його вчинок урятував сімох побратимів та бойову машину — він закрив їх собою.
Не дочекавшись умовного сигналу від Сергія, я відчула тривогу. Телефонувала побратимам, зверталася в підрозділ — і лише згодом дізналася, що його було поранено. А вранці нам повідомили про його загибель.
Поховали ми Сергія з військовими почестями на кладовищі Святого Матвія, в селі Матвіївка Запорізького району.
— Як переживаєте загибель чоловіка?
— Дуже боляче… Але вдячна, що побратими «Савка», «Броня», «Чиз», «Семенович» не забувають Сергія та його родину. Вони телефонують, а перебуваючи в Запоріжжі, відвідують нас та могилу чоловіка. Сергій не дожив до десятиріччя донечки Софійки 20 днів. Тож втілив її мрію в життя побратим «Семенович», подарувавши донечці песика. Софійка продовжує нас радувати своїми успіхами та дуже сумує за татом.
Коли мені повернули частину речей Сергія, я передала його дорогий, придбаний власним коштом військовий шолом капелану — отцю Віктору. На запитання, чому не залишаю його на пам’ять, відповіла: Сергія ми й так завжди пам’ятатимемо, а шолом може врятувати чиєсь життя.
Після загибелі Сергія світ Вікторії розколовся
Сергій закрив собою побратимів, урятував інших, ціною власного життя. Я глибоко переконана, що він гідний звання «Герой України» (посмертно). Саме тому я зареєструвала відповідну петицію — щиро прошу підтримати її.
Раніше «ФАКТИ» розповідали про те, як родина полеглої бойової медикині, яка врятувала шістьох побратимів, бореться за визнання її подвигу.
SEO продвижение в Одессе
