Спорт новости в Одессы
Відомий український телепродюсер Олексій Гончаренко, який працював над зірковими проєктами «Танці з зірками», «Від пацанки до панянки», «Одруження наосліп» та Нацвідбором на «Євробачення», розпочав власний проєкт. Він став автором та ведучим шоу «Головна роль» («Дім») про життя українських акторів.
— Українські актори довгий час були «не на часі», — зізнався Олексій, який нещодавно розповів, чому мовчать про війну Ротару та Меладзе. — Але настав момент, коли вони нарешті мають отримати свою головну роль.
В ексклюзивному інтерв'ю «ФАКТАМ» Олексій Гончаренко згадав початок вторгнення, страх за сімʼю, подолання депресії та відродження театру.
«Провели кастинг „Останнього героя“ та у травні 2022 року мали летіти на Філіппіни»
— Олексію, як ви почуваєтеся після останніх важких ночей у Києві?
ВІДЕО ДНЯ
— Я сплю, бо у мене за роки великої війни вже свій рецепт. На ніч я приймаю половину пігулки снодійного й все чую «на одне вухо». На жаль, багато хто вже звик до тривожних ночей. До того ж я вірю в долю…
— Тобто до бомбосховища ви не ходите.
РЕКЛАМА
— Жодного разу там не був. Правда, ми сім'єю живемо за містом, і психологічно, здається, тут легше, ніж тим, хто живе у багатоповерхівках. Мені спокійніше, коли ближче до землі. Хоча… звичайно, це ілюзії. Разом з тим щоранку, коли прокидаюся живим і поруч моя сім'я, розумію, що вихід один — жити.
— Як за чотири роки великої війни змінилося ваше життя?
— Зміни розпочалися ще до війни. Зараз є велика криза. Розважальне телебачення, яким я займаюся все життя, переживає непрості часи: трансформація сучасного телебачення, яка прийшла з появою соціальних мереж, наклалась на воєнний час. Тому зараз подвійна криза.
РЕКЛАМА
— А до великої війни…
— У нас в роботі було тринадцять проєктів. Ми вже провели кастинг «Останнього героя» і у травні 2022 року мали летіти на Філіппіни на зйомки. Йшла робота над проєктами «Міняю жінку», «Одруження наосліп», «Богиня шопінгу», «Пацанки». З Держкіно мали робити мюзикл «Роксолана». Війна все зламала. Але я до всього намагаюся відноситися по-філософськи. Значить, буде щось інше. І, до речі, я зробив те, що відкладав довгі роки.
— Авторський проєкт «Головна роль» на каналі «Дім»?
— Саме так. Бо українські актори довгий час були «не на часі». Це історія про те, що насправді акторів роблять ролі. Тому й назва — «Головна роль». Якщо актору таку не дати, ми не будемо його знати. Тому моє надзавдання «лупати» цю скалу. До речі, я став думати й про продюсування театрального проєкту.
— Колись ви й самі виходили на театральну сцену як актор.
РЕКЛАМА
— Це було дуже давно. Зараз вже є багато молодих цікавих акторів, про яких хочеться розказати. Мені цікаво стати театральним продюсером паралельно з телевізійними проєктами. Тому знаходжусь в активному пошуку. Можливо, це станеться на сцені Театру імені Лесі Українки, звідки я свого часу пішов. І, якщо у моєму житті не зустрівся продюсер, який би мене розкрив, моя місія — допомогти молодим талантам.
«Родичі з Америки дзвонили кожного дня й казали: виїжджайте»
— У 2022 році, напередодні вторгнення, саме ви готували Нацвідбір «Євробачення».
— Так, а у травні разом з гуртом «Калуш» поїхали до Туріну та виграли пісенний конкурс.
— Чи була політична складова у цьому?
— Звісно. Але пісня «Стефанія» ще до початку конкурсу вже стала хітом. Тоді ми відчували неймовірну підтримку України на всіх рівнях. Це був великий момент єдності. Не будемо знецінювати перемогу «Калуша», але розуміємо, що у той час інакше бути й не могло. Мені дуже шкода, що цей гурт не скористався перемогою.
— Яким було ваше 24 лютого?
— Два тижні до цього родичі з Америки дзвонили кожного дня й казали: виїжджайте. Я не вірив, що розпочнеться велика війна. Ввечері, напередодні 24-го, я був з друзями у кіно, на прем'єрі комедії. Потім ми святкували. Але це було дивне відчуття. Ніби от-от повинно щось трапитись. Ніби війна була вже у повітрі… Зранку 24-го дружина розтовкла мене зі словами «почалося». Я швидко забрав маму з Березняків до нас, і ми кілька днів нікуди не виходили з дому. Були наче прибиті. В найстрашнішому сні я не міг цього уявити…
Олексій Гончаренко з родиною
— Що вже назавжди пішло з вашого життя?
— Як у більшості, для мене важливі були плани. Так було раніше. А зараз… Вже четвертий рік ми живемо без завтрашнього дня. Це страшно, але я навчився. Це було мукою два роки, але тепер я не чекаю закінчення війни, не підтримую про це розмови, а просто намагаюся жити сьогодні й зараз. Я адаптувався і перелаштувався. Домовився з собою, бо ніхто не знає, скільки триватиме цей час, а я відповідальний за сім'ю і своє психологічне здоров'я. Тому радію маленьким перемогам, планам не на місяці й роки, а на день. Людина може адаптуватися до всього. На щастя та на жаль…
— Про це говорить і театральний бум у нашій країні в останні роки.
— Так, бо тридцять років до нас приїжджали російські актори і забирали всю славу. Так склалося історично. Але тепер є надія, що з великого нашого лиха буде щось і гарне.
Раніше в ексклюзивному інтерв'ю «ФАКТАМ» популярний актор Олег Гоцуляк згадав початок вторгнення, влучання дрона поруч з його будинком та про творчість у воєнні часи.
SEO продвижение в Одессе
